На зелених луках та левадах України з весни й аж до перших приморозків буяє духмяно-гіркий бурян, назва якого – полин, а ще – чорнобиль… Найстрашніша трагедія людства сталася в ХХ столітті неподалік столиці України в місті, що має гірку назву Чорнобиль, себто – полин.
Весняний день 26 квітня 1986 року став в історії людства чорним днем найбільшої у світі, найжахливішої атомної катастрофи, що, зруйнувавши життя тисячам людей, назавжди закарбувалася в людській памяті.
35 років минуло від страшної аварії в Чорнобилі. Часом здається, що нове, післячорнобильське покоління нехтує пам’яттю про трагедію, про тих, хто собою, життям своїм заплатив, аби прикрити смертоносний зруйнований реактор, аби захистити від небезпеки і власних дітей, і цілий світ. Справді, сьогодні наше суспільство дещо віддалилося від трагічних подій Чорнобилю-1996. Покоління, якому сьогодні 15-18 років, напевне, уявляє їх, як якісь, віддалені у часі, пригодницькі, містичні фільми.
Запорізький Січовий колегіум – заклад, який зберігає вдячну пам’ять про усіх, хто боронив і рідну землю, і дітей та батьків, що жили на нашій землі, хто боронив цілий світ.
Лідери учнівського самоврядування колегіуму до 35-річчя техногенної чорнобильської трагедії підготували інформаційну інтерактивну дошку «Чорнобиль не має минулого часу». В бібліотеці колегіуму – віртуальна книжкова виставка «Без строку давності…» . В онлайн режимі в закладі відбуваються заходи до Дня цивільного захисту населення, що тісно пов’язані з подіями 35 давності.
Сьогодні Січовий колегіум у жалобі: згадуючи жахливі події квітневих днів 1996 року, колегіанти вшановують мертвих і живих героїв-чорнобильців, схиляють голови перед пам’яттю загиблих.
«Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,
як тяжко, як тужно моєму народу болить?..»
