Їх у колегіумі – близько чотирьох десятків. Дітей, онуків, правнуків наших громадян – тимчасових переселенців. Найбільше – з Гуляйпілля. А ще – з Донеччини, Мелітополя? Оріхова. Разом з дорослими діти переживають труднощі евакуації з рідних домівок та переселення сюди – до Запоріжжя, в Січовий колегіум, що сьогодні стає для них рідним домом.
Колегіум дбає не лише про комфортне перебування дітей і дорослих у його стінах. Створення теплої домашньої атмосфери взаємин із кожним із переселенців – щоденний клопіт директора колегіуму та його заступників, викладачів, усіх працівників. «Собори душ бережіть!» – закликав колись мудрий наш письменник. Тож де, як не у Січовому, дбати про собори душ – зболілих, зранених війною українських душ. Тим паче – якщо душі ці дитячі, тендітні. Зібрати дітей, зацікавити, повести у країну Добра, Любові, Краси, де б оживала дитяча душа, де б засяяли оченята дитячі, – прагне досвідчений колектив закладу. Реалізувати ці добрі наміри допомагають близькі сусіди й колеги – викладачі й студенти Педагогічного фахового коледжу Хортицької Національної академії. Володіючи таємницями педагогіки, особливою майстерністю, маючи великий досвід роботи, а в серці – любов, викладачі образотворчого мистецтва коледжу разом із дітьми «сотворили», намалювали кілька десятків грон калини. Отої, про яку сьогодні співає весь світ: «А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну розвеселимо».
Вдивімося в очі дітей, що пальчиками, серцем власним з допомогою старших творять свою Червону Калину, – і повірмо, що наш народ, наша калинова Україна неодмінно переможе божевільного клятого ворога.
Сердечно дякуємо колегам із педагогічного коледжу за допомогу, за готовність підставити дружнє плече, за співпрацю заради нашої спільної майбутньої перемоги. Разом переможемо! Слава Україні! Героям слава!
