Чи пощастило вам побувати на Чернечій горі у Каневі, де вічним сном спить наш український Пророк і Поет Тарас Шевченко? Мабуть, кожен українець мріє піднятися на високу Чернечу гору, щоб звідти побачити всю Україну і щоб низько вклонитися Тарасу…
Колегіантам Січового цьогоріч пощастило: щойно найдостойніші з них повернулися з поїздки-проєкту «Іду з дитинства до Тараса» і охоче поділилися побаченим і пережитим.
- Мабуть, на все життя запам’ятаю цю поїздку, – схвильовано говорить Берегиня Козацької ради колегіуму, переможниця міжнародних фестивалів-конкурсів Наталя Шозда. – Там я, може, вперше в житті по-справжньому відчула себе українкою. Там, біля Тараса, я, здається, по-новому читала мій улюблений уривок з поеми «Гайдамаки»…
- Вражена і побаченим, і почутим, і відчутим, – ділиться семикласниця, переможниця багатьох міжнародних фестивалів-конкурсів Серафима Мітюшина. – На Чернечій горі я зрозуміла: тут похований той, хто є для нас, українців, гордістю, славою нашого народу, нашої нації. Напевне, всі ми відчули там себе нащадками Тараса. І коли з друзями біля могили Тараса ми читали вірша «Ми українці – нація Тараса…» – то кожне слово вимовляли впевнено, з вірою, що це так і є…
Відзначення за підсумками навчального року кращих колегіантів поїздкою до Канева – добра традиція Запорізького Січового колегіуму, важливий крок на шляху духовного, патріотичного, громадянського зростання юних вихованців закладу. Цьогорічна поїздка дала змогу колегіантам побувати не лише на Чернечій горі, а й відвідати рідні майбутньому поету села Моринці та Керилівку. «Не лише цікавою, захоплюючою, а й пізнавальною і для мене, і для моїх учнів (кращих у Кращому класі колегіуму 2021!) була ця поїздка, – говорить викладач української мови й літератури Юлія Клим. – Здається, вже все знаємо про Шевченка. Виявилося, що не все. До Шевченка треба йти все життя…»
«Нам було з чим йти до Тараса,- говорить організатор і керівник проєкту «Іду з дитинства до Тараса» Тетяна Мішевська – Колегіанти-відмінники, колегіанти-переможці ніби звітували на Шевченковій горі про свої здобутки і водночас присягали Поету на вірність Україні. Прочитані ними вірші, проспівані пісні були своєрідним духовним місточком між Тарасом Шевченком і вихованцями Січового колегіуму. Впевнена: на Чернечу гору до Тараса треба приходити вчасно, без запізнення. Здається, колегіум не запізнюється…»
