Назви-наймення двох освітніх закладів на Запоріжжі і значущі, і суто українські, а ще точніше – наші, запорізькі: Хортицька національна академія, Запорізький Січовий колегіум. Із славною Хортицею, із січовиками-козаками перегукуються назви-символи гідних поваги освітніх закладів нашого краю, нашої України.
І Академія, і Колегіум жили й живуть цікавим, насиченим, змістовним життям. Хортицька національна академія – науково-педагогічними пошуками на освітянському просторі, забезпеченням життєдіяльності потужного сучасного педагогічного комплексу; Запорізький Січовий колегіум – унікальною системою навчання та виховання обдарованих дітей Запорізького регіону на основі поєднання найновіших надбань сучасної та традиційної козацької педагогіки. Множилася й множиться добра слава обох освітянських закладів не лише на Запоріжжі, а й поза ним.
Сьогодні, напевне, – насторожена, напружена тиша в навчальних аудиторіях, у коридорах і Академії, й Колегіуму. Позаду – закінчення 2021-2022 навчального року з дипломами, зі свідоцтвами випускників, з підсумками дистанційного навчання здобувачів освіти. Попереду – новий навчальний рік. Яким він буде?.. Наша держава в жорстоких боях із лютим ворогом відстоює своє право БУТИ, відстоює свою незалежність.
Війна з російськими фашистами постукала до обох закладів. На щастя, не бомбами чи ракетами, – сотнями тимчасових переселенців з окупованих або обстрілюваних підступним ворогом територій України. І в гуртожитку Академії, і в інтернаті Колегіуму ще з весни велелюддя. Гуляйпілля, Пологи, Оріхів, Мелітополь, Донеччина…Тут мешкають і ті, кому 60+, і ті, кому б – до дитсадка. Діти переселенців. Діти-переселенці. Діти війни. Їм сьогодні чи не найважче.
Це з першого ж дня прибуття переселенців відчули в Січовому колегіумі, і тому відразу звернулися за допомогою до тих, хто професійно, досвідчено зуміє повернути дітей до дитинства, хто обережно і майстерно «оживить» пригнічені війною дитячі душі. Близько трьох місяців викладачі й студенти педагогічного фахового коледжу Хортицької національної академії були чи не найбажанішими гостями чотирьох десятків дітей, які досі мешкають у Січовому. Творчі майстерні, спортивні ігри, веселі руханки, цікава анімація – це далеко не все, з чим до дітей приходили викладачі коледжу разом із студентами – майбутніми вчителями та вихователями. Несли дітям радість і любов. По собі залишали в дитячих душах сонячну веселку.
Запорізький Січовий колегіум щиро дякує очільникам Хортицької національної академії, педагогічного фахового коледжу академії, керівникам підрозділів, викладачам та студентам коледжу за готовність підставити надійне плече колег і однодумців, за високу громадянську та освітянську відповідальність, за добро, посіяне в дитячих душах , зболілих від жорстокої війни.
Напевне, колись, по війні, після нашої неодмінної перемоги, «діти війни» та їх батьки тепло згадуватимуть добротворців і чарівників із педагогічного коледжу, які дарували їм у стінах Січового колегіуму радість дитинства. Вдячно згадуватимуть. А сьогодні – перемагаймо ворога! Разом перемагаймо! І нехай це гаряче, пекуче літо завершиться дзвінкоголосим і радісним Першим Дзвоником, що сповістить світу про нашу перемогу й настання омріяного нами миру!
