16 квітня 2018 року 100 років відділяє нас від такого ж квітневого дня 1918 року, коли на залізничному вокзалі Олександрівська в бою зіткнулися дві сили –загін Українських Січових Стрільців і загін більшовиків.

Відомий український драматург Мирослав Ірчан захоплено згадував про Українських Січових Стрільців:

«Могили ваші розсіяні по усій широкій Україні. Це здорове зерно, з якого виросте наша свята воля. І прийде час, коли посуне тисячами на ваші могили вільний народ і цілуватиме землю, що прикрила вас, і сльозами буде зрошувати її…

І дітям маленьким будуть ваші могили найвищою наукою. Виростуть вони на таких борців, як ви. І, як треба буде, віддадуть своє життя за рідний край – за Україну, як ви…»

За дивних обставин, Запорізький Січовий колегіум днем свого народження має теж 16 квітня, щоправда, 1992 року. Та й назва закладу Січовий пов’язана з найзнаковішим найменням СІЧОВИЙ з Українськими Січовими Стрільцями. Але – не лише назвою, найменуванням створений і живе на засадах любові до України, що реалізується через інтелектуальні, духовні, культурні досягнення вихованців, через здійснення реалізацію патріотичної діяльності в різноманітних сферах: і в допомозі воїнам-захисникам, і в утвердженні національних духовних цінностей через рідне слово, пісню, звичаї, традиції нашого народу тощо.

І хіба це не схоже на діяльність Січових Стрільців століття тому?

Адже, як відомо, скрізь, де перебували Січові Стрільці, вони здійснювали велику просвітницьку роботу: були організаторами й учасниками товариства української мови «Просвіта», друкували тижневик «Січ», організовували пізнавальні екскурсії, концерти, творили і поезію, і пісню – відроджували націю.

Та й серед самих Січових Стрільців була справжня інтелектуальна еліта нації.

Цікавою, на нашу думку, є оцінка УСС російським (ворожим!) командуванням у 1914 році:

«УСС – це «відбірні війська, які називають себе українцями і мріють про відновлення самостійності України».

Сто років тому – «мріють… про самостійну Україну»!

А ось рядки з присяги УСС:

«Я, український січовий стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму рідному краєві, боронитиму його перед ворогами, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крові».

Чи не схоже це на присягу сучасного українського воїна-захисника вже тепер незалежної Української держави? Чи не нагадує присяга УСС присягу-обітницю запорізького козацтва?

Пізнавати, вивчати наше національне коріння, нашу славетну історію – святий обов’язок кожного сучасного українця. Пізнавати заради створення України – незалежної, сильної, непереможної. Такої, про яку мріяли, за яку боролися і якій віддали своє життя славні Українські Січові Стрільці. Творімо таку Україну!..

З цими думками 16 квітня 2018 року делегація колегіантів прийшла на відкриття Пам’ятної дошки на честь Українських Січових Стрільців на будівлі вокзалу Запоріжжя – 1.

Учні Січового колегіуму взяли участь в урочистій події разом з воїнами АТО, з вихованцями військового ліцею «Захисник», разом із щойно прибулими зі столиці представниками Труханівської Січі.

Прийшли колегіанти не з «порожніми душами»: до відкриття Пам’ятної дошки підготували вірші, присвячені УСС, з якими виступили Юлія Венгерова, Богдан Козлов, Микита Винниченко, Юхим Лобода, та стрілецьку пісню «Ой, у лузі червона калина похилилася…», яку «оживив» Ілля Назаренко. Поряд із представниками влади, громадськими активістами, вченими директор Запорізького Січового колегіуму Валентина Омелянівна Єршова закликала присутніх і всіх українців пізнавати колись заборонені сторінки історії нашого народу і творити справді незалежну, гідну поваги державу.

Перебуваючи на привокзальній площі перед відкриттям Пам’ятної  дошки Українським Січовим Стрільцям, кожен колегіант ніби відчув свою причетність до минулого, до слави Українських Січових Стрільців і водночас – власну відповідальність за майбутнє, за прийдешнє Української держави. Сьогодні ці наміри, ці плани, ці прагнення живуть не лише в душах кожного учня закладу, цим живе велика родина Запорізького Січового колегіуму:

«А ми тую стрілецькую славу збережемо,

а ми нашу славну Україну розвеселимо»…

IMG_0101IMG_0102IMG_0103IMG_0104IMG_0105IMG_0106IMG_0107IMG_0108IMG_0109