Матері нарекли їх Олександром та Андрієм, а відтепер вони мають ще й нові козацькі імена: Олександр  – Гора, Андрій  –  Скіф.

Про участь у поході Запорозького Війська Низового на традиційну серпневу Тризну по козацькому кошовому отаману Івану Сірку і Олександр Стовбінський, і Андрій Тощев розповідають охоче, детально, із захватом. Вперше вони  – вчитель історії та керівник гуртка «Юний археолог» – побували в такому незвичайному поході, куди відрядив їх – молодих, талановитих педагогів Запорізький Січовий колегіум, аби потім використати пізнане й пережите в роботі з вихованцями.

Їх було 26 – сучасних запорізьких лицарів, які 31 липня на козацькій чайці відпливли від рідних берегів і через Каховське водосховище подалися на Дніпропетровщину – до села Капулівка, де під високою козацькою могилою спочиває уславлений отаман. На чолі козацької чайки – випробуваний і надійний сучасний кошовий отаман Запорозького Війська Низового «Запорозька Січ» Костянтин Рижов. Чайка оснащена добре: і вітрила, і весла, і двигун  –  все випробувало запорізьке лицарство всупереч буряній, дощовій погоді.  Хтось уперше сів за весла, хтось уперше піднімав вітрила, лагодив двигун, ставив намети, варив куліш: серед загартованих у походах козаків були й новачки. Козацьке коло вирішувало, як бути, що робити, і рішення приймалися й виконувалися дружно, злагоджено. Першої ночі таборувалися біля села Вищетарасівка, де повправлялися у володінні козацькою зброєю та бойовим мистецтвом. Та головна мета – Капулівка, могила Івана Сірка.

Під Капулівкою наших посланців хлібом-сіллю зустріли місцеві жителі. Допомогли облаштуватися на ніч, яка видалася надзвичайно короткою: о 4-ій ранку козацтво було вже біля заповітної могили Івана Сірка, де й зустріли схід сонця, пом’янули славного кошового, згадали безсмертні, героїчні сторінки історії нашого краю, нашої України.

Додому, до Запоріжжя, повернулися 2 серпня під вечір. На першій зупинці (а це була зупинка на Хортиці!) чайку зустріли юні запорізькі козачата разом із Олександром Притулою – головою ГО «Всеукраїнська федерація «Спас». Тут відбулося спільне козацьке коло, на якому про проведення тризни-поминання звітували прибулі на чайці козаки. Кожен із тих, хто вперше побував у поході, одержав не лише козацьку грамоту, а й нове, гідне козака ім’я. Отак і став Олександр –  Горою, Андрій – Скіфом.

Сердечно вітаємо наших козацьких достойників з новими іменами, з набутим досвідом, з пережитими днями доторку до козацької слави наших пращурів. Тепер вже вам, шановні вчителі, прокладати разом із вихованцями  дорогу від Січового колегіуму до святинь нашого народу. Воістину так!

изображение_viber_2020-08-02_10-05-06изображение_viber_2020-08-02_16-29-00изображение_viber_2020-07-31_04-22-43изображение_viber_2020-07-31_05-17-51изображение_viber_2020-08-02_09-46-18изображение_viber_2020-08-02_09-46-27