Матері нарекли їх Олександром та Андрієм, а відтепер вони мають ще й нові козацькі імена: Олександр – Гора, Андрій – Скіф.
Про участь у поході Запорозького Війська Низового на традиційну серпневу Тризну по козацькому кошовому отаману Івану Сірку і Олександр Стовбінський, і Андрій Тощев розповідають охоче, детально, із захватом. Вперше вони – вчитель історії та керівник гуртка «Юний археолог» – побували в такому незвичайному поході, куди відрядив їх – молодих, талановитих педагогів Запорізький Січовий колегіум, аби потім використати пізнане й пережите в роботі з вихованцями.
Їх було 26 – сучасних запорізьких лицарів, які 31 липня на козацькій чайці відпливли від рідних берегів і через Каховське водосховище подалися на Дніпропетровщину – до села Капулівка, де під високою козацькою могилою спочиває уславлений отаман. На чолі козацької чайки – випробуваний і надійний сучасний кошовий отаман Запорозького Війська Низового «Запорозька Січ» Костянтин Рижов. Чайка оснащена добре: і вітрила, і весла, і двигун – все випробувало запорізьке лицарство всупереч буряній, дощовій погоді. Хтось уперше сів за весла, хтось уперше піднімав вітрила, лагодив двигун, ставив намети, варив куліш: серед загартованих у походах козаків були й новачки. Козацьке коло вирішувало, як бути, що робити, і рішення приймалися й виконувалися дружно, злагоджено. Першої ночі таборувалися біля села Вищетарасівка, де повправлялися у володінні козацькою зброєю та бойовим мистецтвом. Та головна мета – Капулівка, могила Івана Сірка.
Під Капулівкою наших посланців хлібом-сіллю зустріли місцеві жителі. Допомогли облаштуватися на ніч, яка видалася надзвичайно короткою: о 4-ій ранку козацтво було вже біля заповітної могили Івана Сірка, де й зустріли схід сонця, пом’янули славного кошового, згадали безсмертні, героїчні сторінки історії нашого краю, нашої України.
Додому, до Запоріжжя, повернулися 2 серпня під вечір. На першій зупинці (а це була зупинка на Хортиці!) чайку зустріли юні запорізькі козачата разом із Олександром Притулою – головою ГО «Всеукраїнська федерація «Спас». Тут відбулося спільне козацьке коло, на якому про проведення тризни-поминання звітували прибулі на чайці козаки. Кожен із тих, хто вперше побував у поході, одержав не лише козацьку грамоту, а й нове, гідне козака ім’я. Отак і став Олександр – Горою, Андрій – Скіфом.
Сердечно вітаємо наших козацьких достойників з новими іменами, з набутим досвідом, з пережитими днями доторку до козацької слави наших пращурів. Тепер вже вам, шановні вчителі, прокладати разом із вихованцями дорогу від Січового колегіуму до святинь нашого народу. Воістину так!
