Сходження до вершин – то, напевне, найголовніша мотивація людського духу, діяльності кожної людини, а особливо – юної, сміливої, навіть зухвалої у своїх діях на шляху до вершин…

Для вихованців Січового колегіуму кожен рік, кожен день, кожен крок – це і є сходження до вершин. До вершин інтелекту, знань, духовності, культури. До вершин громадської свідомості та діяльності, любові до рідної землі.

Щойно, подолавши круті стежки і втому, до вершини вершин – до славнозвісної Говерли – піднялися кращі з кращих 20 колегіантів Січового, щоб звідти, з найвищого державного майданчика, вкотре промовити: «Я люблю тебе, Україно! Я пишаюсь, що є українцем!» А ще щоб звідти, з Говерли, як найдорожча обітниця, пролунав рідний і дорогий усій січовій родині Гімн колегіуму: «Для України, для добра ти, моя школо, світ відкрила…»

Хай чують зелені Карпати, хай чують і гори, й потічки, хай чує уся Україна: то співає Січовий колегіум, то співає майбутнє України. Там, на Говерлі, кожен колегіант зробив своєрідний звіт про власні успіхи – перед країною і державою, перед самим собою і водночас задумав нові шляхи, нові сходження до вершин. Нових випробувань, успіхів, перемог тим, хто, долаючи труднощі, йде вперед, йде до вершин.

Задумали і здійснили сходження до Говерли сміливі, відчайдушні, сильні духом колегіанти на чолі з досвідченими і мудрими старшими керівниками-однодумцями Мішевською Тетяною Володимирівною та Гутарук Наталією Володимирівною.